Що маємо: ділянка площею 2900м², з них під забудовами – 280м², житловий будинок розташований на пагорбі і перепад висот складає більше 2-х метрів. Побажання замовників: багато хвойних дерев та кущів, альтанка, прогулянкові доріжки, можливість під деревами розташувати гойдалки, гамаки тощо. Можливо водойма, але не біля будинку.
Головною рисою проєкту “Адмірал” стала ідея плавних ліній та грайливих, як морські хвилі, форм ландшафту. Розташування саду на вулиці Адмірала Нахімова визначило назву проєкту та присвячення на честь відомого флотоводця Павла Степановича Нахімова.
Видатний флотоводець мав чин повного адмірала Чорноморського флоту, герой Севастопольської оборони, відомої Сінопської битви, Кримської війни та інші.
Морська служба була для Нахімова не важливою справою, а єдиною в його житті. Як писав про нього академік Тарле: “ні сімейного, ні особистого життя, крім морської служби, він не знав і знати не хотів”. З ім’ям Павла Нахімова пов’язані великі перемоги.
Все у цьому саду нагадує море, без якого не мислив свого життя знаний моряк: планування у природно-ландшафтному стилі, хвилясті доріжки, що проходять через грайливе море багаторічних квітів, гай зі струнких березок, що нагадує про домівку, долина у голубих ялинах, яких плекають зарості синьоокої лохини…
З тераси будинку відкривається розкішний краєвид на сад: грайливі схили з ялівцю горизонтального, голубе море сосен гірських з хвилястими гребенями; сливи Саржента, які оточують – огортають будинок і терасу з підвітряного боку (з сонячної сторони) та імітують морську піну своїм білим цвітом, повітряну і ніжну, яка розчиняється в хмарах.
Далі – зелена галявина, як морська гладь у безвітряну погоду, – абсолютний штиль. За зеленим газоном – ялинки з лохиною та сосни, що поринають в глибину з лаванди та полину. А у горизонті розчинюються стрункі постаті білих березок.
Ніщо не заспокоює та не відроджує так, як спостерігання за коливаннями зеленого моря дерев і ялівців та п’янкий і ніжний аромат сосен і квітів.
Що маємо: площа ділянки майже 400м2, з них під забудовами та існуючим мощенням – 200м2. Навколо будинку смарагдовий газон, який в умовах південних степів особливо потребує багато води.
Проєкт “Лавандові криги” – це про те, як важливо вчитися берегти природні ресурси… Льодовики в усьому світі зникають, і це викликає занепокоєння громадськості, адже тільки чверть світових запасів прісної води припадає на ґрунтові води, річки, озера та вологу в атмосфері. Решта, три чверті, перебувають у вигляді снігу та льоду. Тому льодовики сприяють стабільному водопостачанню упродовж усього року.
Беззаперечно, Земля втрачає лід. Велика частина цих втрат є незворотними і є результатом антропогенної зміни клімату. Причина цього явища – людина і її діяльність.
Новий будинок і навколо смарагдовий газон… Було так, але замовники трохи відпочили від будівництва і зажадали перетворень.
Чотири “лавандові криги” розташувалися на фасаді ділянки. Це – сосни в оточенні молінії з вкрапленнями шавлії, пенісетуми з синьоголовниками, та два сорти лаванди. За проєктом “криги пливуть” по “океану” вівсяниць.
Висаджую стійкі та невибагливі рослини, зменшую площу газону та вважаю гарним рішенням залишити невелику галявину для розваг та спорту.
Цим проєктом маю привернути увагу до важливості збереження природних ресурсів, раціонального їх використання.
Що маємо: площа ділянки майже 800м², з них під забудовами – 200м². Квітник з трояндами охоплює будинок і він наче тоне у квітах. Багато газонів, блакитна ялина посаджена господарями власноруч вже виросла до 2м – ми її збережемо і дбайливо перемістимо згідно нового проєкту. Трояндовий квітник – перлина саду, інтегрується у новий сад.
Історія саду “Птахи і хліб” – це історія моєї родини. Мій сад – це моя розповідь про довгий та нескінченний шлях моєї родини. Це красивий стильний сад з неповторними деревами, квітами й травами. Коли заходиш в цей простір, то відчуваєш радість і любов.
Хліб, зерно, колосся, окраєць хліба, короваї на свята… Голодомор, скидання, пошуки істини, проблиски радості у нелегкій боротьбі за життя… Шлях моїх предків, все що вони пережили – в моїх генах, в моїй пам’яті назавжди. Я ніколи про це не забуду. І я є завдяки тому, що вони вижили.
З розповідей рідних знаю таке: моя прабабця роздала своїм дітям по торбинці з сухарями, заштовхнула у товарні вагони з надією, що хтось виживе. Це були двадцяті роки минулого сторіччя. Бабця моя, Анастасія Олексіївна, загинула у 47-му, збираючи колоски у полі…
Моя мама втратила свою неньку у два рочки, ще крихіткою. Хтось з людей сказав, що якщо вона носитиме щороку безсмертники на могилу матусі, то та повернеться. Мама збирала квіти, але нести не знала куди, бо не змогла найти, де те поховання: ніхто не пам’ятав… такі були часи.
Брат моєї мами, мій дядечко, подався на цілину вирощувати хліб, мав медалі та відзнаки за відданий труд. Хліб нашій родині давався не нелегко, з кров’ю і потом, іноді ціною життя. Як і у багатьох родин тих часів.
Я вже не бачила такого лиха і ні в чому не знала нужди, була як “вареник у маслі” завдяки батькам. Я мріяла стати художницею, обов’язково великою і відомою, як Ван Гог. Але через Чорнобильську катастрофу склалося по-іншому і творчість залишилась тільки у мріях. Та добре, що є вибір.
В аграрній академії моя дипломна робота «Бізнес-план вирощування озимої пшениці» мала оцінку «відмінно». І знову пшениця, колоски, хліб…
Мене питають, чи не сумно жити у саду, сценарій якого написано про зовсім не веселі речі, коли кожного разу, споглядаючи на дерева і квіти, на думку приходять спогади про смерть і голод? “Ні” – відповідаю, “не завжди сумно, зовсім не важко, не завжди хочеться плакати”.
Натхненням до саду стала неповторна Жермена Олександрівна. Вона – активна і життєрадісна, обожнює квіти, птахів, тварин. Бажає спостерігати, як змінюється сад протягом року.
Алея з катальп та багаторічників стала родзинкою проєкту, – ми їх висадили восени. Просторі галявини, де можна розкинути ковдри та полежати. В кінці алеї – патіо з гойдалкою. З алеї можна потрапити на майданчик з вогнищем та диванами. Сам майданчик огортає стінка з верби.
Перед невеликим будиночком – гай з горобин, вишень, троянд, шавлії та лаванди. Планується городик, скоріше декоративний, з пряними травами, зеленню, полуницею та фізалісом. На фасаді будинку за живоплотом з самшиту розташувалася клумба з вишнями, півоніями та анемонами японськими.
Ми не розробляли проєкт на папері, не працювали над візуалізацією саду тощо. Вже згодом, для того, щоб поділитися з широким загалом матеріалами про сад, “накидала” план та відобразила за допомогою колажів своі думки. Це, як ствердження того, що гарний сад можна створити різними способами, навіть, якщо проєкт тільки у вашій голові.
Вже понад 20 років я надаю послуги ландшафтного дизайнера по всій Україні. Створюю сучасні сади та використовую креативні їдеї на ділянках будь-якого розміру та складності.
Copyright © 2022 © Лариса Шумейко. Усі права захищені.